СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ (лат. specialis — особливий) — форма суспільного розподілу праці та її раціональної організації за окремими напрямками діяльності; відображає процес зосередження діяльності на відносно вузьких напрямках, окремих технологічних операціях із виробництва окремих видів продукції або її частин у самостійних галузях, на виробництвах і спеціалізованих підприємствах. С. — діалектична єдність двох протилежних процесів: диференціації як розподілу праці й концентрації як об’єднання однорідних операцій або продукції. Спеціалізоване виробництво характеризується однорідністю продукції й технологічного процесу, спеціальним устаткуванням і кадрами. С. виробництва в промисловості здійснюється в трьох основних формах: предметній, подетальній й технологічній. Предметна С. передбачає зосередження виробництва певних видів продукції кінцевого споживання. Подетальна С. є зосередженням виробництва окремих елементів продукції напівфабрикатів, а також виконанням окремих технологічних процесів. Технологічна С. (або стадійна) — це перетворення окремих фаз виробництва на самостійні виробництва. Для фармацевтичного виробництва характерними є предметна та технологічна С. Також виділяють С. допоміжних виробництв і С. міжгалузевих виробництв. НТП характеризується як збільшенням і частою зміною асортименту ЛП, що виробляються, так і підвищенням рівня С. ФП, механізації й автоматизації виробництва з метою одержання продукції з найменшими витратами та в найкоротший термін.
Горфинкель В.Я., Купряков Е.М. , Прасолова В.П. Экономика предприятия. — М., 1996; Основы рыночной экономики: Словарь-справочник. — Х., 1992; Фатхутдинов Р.А. Организация производства. — М., 2001.